Пацьорки — старовинне українське намисто зі скла. Так у народі звали різнобарвні скляні кульки, які вбирали на шию до святкового строю.
Значення слова пацьорки та походження назви
Словом «пацьорки» називають скляні намистини і прикрасу з них. У множині так кажуть про всю низку на шиї. Одна кулька — це вже «пацьорка».
У Словнику української мови Бориса Грінченка записано варіант «пацюрки». Це те саме дрібне скляне намисто, тільки в іншій вимові.

Назва виросла з молитви. Латинське «pater noster», тобто «Отче наш», у польській дало слово «pacierz» — молитва. Спершу так звали зернятка вервиці: низку, якою відлічували молитви. Пізніше назва перейшла на будь-яке ошатне скляне намисто.
В українській традиції пацьорками називали саме скляні намистини та прикраси з них. Органічні корали й металеві дукачі були іншими прикрасами. Їх носили поруч, але так не називали.
Як виглядали писані пацьорки та венеційка
Скляні кульки на шиї виглядали зовсім не однаково. Були прості, були й розписні — зроблені вручну. Звідси й різні народні назви.
- Писані пацьорки: кульки ручної роботи з кольоровою емаллю — густою скляною фарбою, з квітковим візерунком або краплями скла
- Венеційка: розписне намисто з Венеції та острова Мурано, найдорожчий різновид
- Дуті пацьорки: легкі намистини з тонкого скла, з блискучим шаром зсередини або ззовні
- Скляні монохромні пацьорки: однотонні намистини різного кольору, циліндричні або круглі, без малюнка
Розписні екземпляри передавали у спадок як сімейну реліквію. Для родини це була пам’ятка, її берегли не один рік.

Як пацьорки поєднували в традиційному українському строї
У святковому вбранні одну низку пацьорок майже не залишали саму. Їх збирали в багаторядні комплекти разом з іншими шийними прикрасами.
Поруч лягали щирі корали — справжні, не скляна підробка. До скла додавали бурштин. Баламути — кам’яні намистини з мутним візерунком — теж входили в такий комплект.
Між низками чіпляли важкі дукачі — металеві підвіски, часто зі старої монети, їх ще звали дукатами. Згарди виглядали інакше: намисто з металевих хрестиків.
Пацьорки берегли від зурочення — лихого ока. Вони ж показували достаток родини: що більше низок пацьорок і коралів, то заможніша дівчина.
Слово часом відривалося від скла. Пацьорками жартівливо або символічно звали дрібні святкові вироби з тіста. Тією ж назвою позначали намистини весільних вінків.