Алкалізоване какао — це порошок, який обробили лугом. Друга назва — какао голландського процесу. Воно темніше за звичайне, м’якше на смак і без різкої кислинки. Натуральне — світліше, кисліше і поводиться в тісті зовсім інакше.
Різниця не в сорті бобів. Обидва види роблять з тієї самої сировини. Змінюється лише один етап — обробка після помелу. Саме вона визначає, чи підніметься ваш бісквіт на соді, якого кольору вийде крем і скільки порошку класти в чашку.
Що таке алкалізоване какао та як його виготовляють
Метод придумав голландський хімік Коенраад Йоганнес ван Гаутен близько 1828 року. Він запропонував обробляти какао-макуху лужним розчином, щоб прибрати зайву кислоту й гіркоту. Спосіб прижився і дістав назву Dutch process — голландський процес. Сьогодні так роблять більшість промислового какао для кондитерки.
Технічно все просто: какао-боби або макуху обробляють розчином лугу. На етикетках трапляються карбонат калію E501, карбонат натрію E500 і гідроксид натрію E525. Луг нейтралізує природну кислоту. У натурального порошку pH становить 5–6, тобто середовище кисле. Після алкалізації показник піднімається до 7–8 — це вже нейтральна або слаболужна зона.
Глибина обробки буває різною. Від неї залежать колір, аромат і те, наскільки сильно какао звучить у готовому десерті.
- Слабка алкалізація — світло-коричневий колір, збереження легкої кислинки, м’який смак;
- Середня алкалізація — насичений коричневий відтінок, збалансований шоколадний смак без кислоти;
- Сильна алкалізація — темно-коричневий або чорний колір (як у печива Oreo), інтенсивний шоколадний аромат.
Для домашньої випічки найчастіше беруть слабкий або середній ступінь. Сильний — це вже вузький інструмент для темного печива й глазурі, де потрібен майже чорний пігмент, а не тонкий шоколадний смак.

Порівняння натурального та алкалізованого какао
Порівнювати ці порошки краще за конкретними пунктами, а не «на око». Ось п’ять критеріїв, які найпомітніше впливають на результат.
| Критерій | Натуральне какао | Алкалізоване какао |
|---|---|---|
| Кислотність (pH) | Кисле, pH 5–6 | Нейтральне або слаболужне, pH 7–8 |
| Колір | Світло-коричневий, матовий | Глибокий темно-коричневий, червонуватий або чорний |
| Смак і аромат | Виражена кислинка, фруктові ноти, різкіша гіркота | М’який, глибокий шоколадний смак без кислоти |
| Розчинність у рідинах | Потребує варіння, осідає на дно | Легко розчиняється в гарячій воді чи молоці без варіння |
| Дозування в рецептах | Стандартна норма | Економне: потрібно на 20–50% менше завдяки високій насиченості |
Окремо дивіться на жирність. На професійному какао пишуть цифри на кшталт 10/12 або 22/24 — це відсоток какао-масла в порошку. Для напоїв і простих бісквітів беруть 10–12%, для ганашу та шоколадних мас — 22–24%. Алкалізація на жирність не впливає, тому тут орієнтуйтеся тільки на маркування.
Вплив алкалізації на користь і вміст антиоксидантів
Луг змінює не тільки смак. Флавоноїди — рослинні сполуки, заради яких какао й записують у корисні продукти. Вони чутливі до лужного середовища. Під час алкалізації частина їх руйнується: втрати сягають 60–90% залежно від інтенсивності обробки. Чим темніший порошок, тим менше в ньому лишилося вихідних антиоксидантів.
Кофеїну теж стає менше. У 100 грамах несолодкого алкалізованого порошку близько 78 мг кофеїну — приблизно втричі менше, ніж у натуральному. Тому чашка какао з голландського порошку ввечері бадьорить слабше.
Звідси простий висновок. П’єте какао заради антиоксидантів — беріть натуральне, воно кисліше на смак, зате зберігає більше користі. Реагуєте на кисле печією або дискомфортом у шлунку — алкалізоване підійде краще, бо знижена кислотність подразнює слизову менше. Мінерали — магній, залізо, калій — лужна обробка зберігає майже повністю.
Як використовувати алкалізоване какао у випічці та десертах
Тут ховається головна пастка для тих, хто звик до звичайного порошку. Сода виділяє газ, коли реагує з кислотою. Натуральне какао саме по собі кисле, тому воно й запускає цю реакцію. Алкалізоване вже нейтралізоване. Реагувати нема з чим — газ не піде, тісто не підніметься.

Рятівник у такій ситуації — пекарський порошок, тобто розпушувач. У ньому вже є суха кислота, і вона спрацює в рідкому середовищі без участі какао. Другий шлях — лишити соду, але ввести кислотний компонент окремо: кефір, сметану, лимонний сік.
- Шоколадні бісквіти, брауні, кекси та мафіни для отримання насиченого темного кольору;
- Кондитерські креми, ганаші, муси й глазурі завдяки швидкому змішуванню без крупинок;
- Напої, гарячий шоколад і какао на молоці без необхідності тривалого варіння;
- Домашнє морозиво та ніжні сирні десерти.
Для напою є робочий прийом: розітріть ложку порошку з двома ложками холодного молока до стану пасти, а вже потім залийте гарячим. Так не буде грудок навіть без вінчика. Колір бісквіта, до речі, залежить не від кількості какао, а від ступеня алкалізації — насипати більше слабкого порошку марно, тісто стане лише гіркішим.
Правила взаємозаміни натурального та алкалізованого какао
Міняти одне на одне можна, але не один до одного. Алкалізоване інтенсивніше за смаком і кольором, тому його беруть менше. Орієнтир — зменшити кількість на 20–30% від норми в рецепті. Стоїть у бісквіті 30 г натурального какао — цілком вистачить 20–22 г алкалізованого.
Друга умова стосується розпушувача. У рецепті з содою заміна натурального какао на алкалізоване дасть плаский корж. Додасться й неприємний мильний присмак — це сода, яка не прореагувала до кінця й лишилася в тісті.
Якщо в рецепті бісквіта вказана харчова сода, а ви використовуєте алкалізоване какао, обов'язково введіть у рідкі інгредієнти додаткову кислоту — чайну ложку лимонного соку, кефір, сметану або дрібку винного каменю. Або повністю замініть соду на розпушувач у пропорції 1:2 чи 1:3.
На упаковці орієнтуйтеся на слова «алкалізоване», «Dutch process» або «оброблене лугом». Іноді замість них стоїть код E500 чи E501 у складі. Натуральне часто підписане як недеалкалізоване. Якщо маркування немає взагалі, дивіться на колір: блідий порошок майже завжди натуральний.
Зберігайте какао в герметичній банці, в сухому темному місці. Порошок сильно вбирає сторонні запахи, тому тримати його поруч із спеціями чи кавою не варто. Вологість — головний ворог: від неї з’являються грудки, які потім важко розбити навіть у ситі.