Що таке сольфеджіо: навіщо воно потрібне і що вивчають на уроках

Зміст

Сольфеджіо стоїть у розкладі поруч із уроком інструмента або вокалу. Навіщо тоді окремий зошит? На ньому тренують слух і вчать читати музичний запис. Повторювати вивчене напам’ять — справа іншого уроку.

Що таке сольфеджіо простими словами

Гра на інструменті — це як говоріння. Сольфеджіо — вміння читати, писати і розуміти граматику музики. По суті це тренажер для слуху. Без нього ви повторюєте чужі фрази. З ним збираєте свою.

Не пропустіть: Тест на тему «Будова слова»: практичні завдання з відповідями

Це не інструмент і не назва пісні. Окремого українського перекладу немає: слово італійське, solfeggio, від нот «соль» і «фа».

На уроці назви нот співають замість слів. Вухо ловить висоту. Очі вчаться читати знаки з нуля. Тому сольфеджіо й називають музичною абеткою.

Сольфеджіо — не суха нудна теорія. Це практичний набір навичок і тренування музичного слуху. З ними ви вільніше володієте інструментом. Голос теж слухається краще: чуєте, куди вести мелодію, і не шукаєте ноту навмання.

У класичних музичних школах на сольфеджіо зазвичай відводять 1,5 години на тиждень.

Нотний запис на аркуші крупним планом

Що вивчають і роблять на заняттях

Спів з листа — перша справа на уроці. Ви дивитеся в ноти і співаєте їхні назви, без тексту пісні. Це називають сольфеджуванням.

Поруч іде слуховий аналіз. Учитель грає короткий уривок, а ви кажете, що почули: звук вищий чи нижчий, довгий чи короткий.

Третя справа — музичний диктант. Почуту мелодію треба записати нотами. До нього доходять не одразу: спершу рука вчиться ставити знаки на лінійки.

ПоняттяЩо це означає простими словами
Ноти, ключі та тривалостіАбетка музики: правила запису звуків за висотою та довжиною звучання.
Гамми, лади і тональностіНастрій музики (наприклад, веселий мажор чи сумний мінор) та звуковий порядок.
Інтервали та акордиБудівельні блоки мелодії (відстані між двома звуками) і гармонії (одночасне звучання трьох і більше нот: тризвуки, септакорди).
Ритм і тактуванняПульс музичного твору: вміння рівно тримати темп і диригувати рукою під час співу.

Мелодію на диктанті грають кілька разів. З одного проходу її майже не записують. Ноти, які ви щойно заспівали, одразу шукайте на клавішах чи грифі. Без цього кроку зошит і інструмент лишаються двома різними уроками.

Практичні навички: яку користь дає сольфеджіо музиканту

Друг увімкнув знайому пісню і просить вас зіграти її зараз. Ноти на екрані є. Готової схеми для пальців немає. Учитель не поруч.

Ось тут і видно користь предмета. Гітара, фортепіано і голос виграють від одного: ви перестаєте чекати, поки хтось розкладе пісню за вас. Що саме дає предмет:

  • спів з листа: здатність точно й чисто заспівати мелодію, просто дивлячись у ноти без попереднього розучування;
  • підбір на слух: уміння швидко відтворити щойно почуту пісню на своєму інструменті без готових табулатур чи підказок;
  • музичний диктант: здатність правильно записати нотами мелодію, яка звучить у голові або в аудіозаписі;
  • підбір акомпанементу: уміння легко побудувати гармонійний акордовий супровід до будь-якої пісні чи мелодії;
  • розвиток внутрішнього слуху: здатність виразно «чути» музику в своїй уяві під час читання нотної партитури без використання інструмента.

Ці вміння мають стати звичкою. На уроці чистий спів трьох нот акорда важить більше, ніж визначення з підручника. Вокаліст тоді сам чує, де голос зсунувся, і повертає його на потрібну ноту.

Клавіші фортепіано з білими та чорними клавішами

Цікаві факти про сольфеджіо

Склади, які співають на уроці, мають майже тисячолітню історію:

  • назви нот ут, ре, мі, фа, соль, ля приписують італійському теоретикові музики й ченцеві Гвідо д’Ареццо, який жив у XI столітті: він узяв їх із перших складів рядків латинського гімну на честь Івана Хрестителя «Ut queant laxis»;
  • склад «ут» згодом замінили на «до», бо відкритий склад зручніше співати, — цю заміну пов’язують з італійським теоретиком музики Джованні Баттістою Доні;
  • назву сьомої ноти «сі» склали з перших літер звертання Sancte Iohannes («святий Іване») з того самого гімну.

Чи можна навчитися грати без сольфеджіо та як подолати страх перед уроками

Грати без сольфеджіо можна. Для гри вдома вистачить відео або табів — схем для гітари, де замість нот стоять цифри на грифі. Пісня звучить. Далі стіна: ви граєте як «папуга» і не бачите, з чого вона зібрана.

Придумати мелодію по ходу гри не вийде. Сісти з іншими, коли в них ноти, а у вас лише відео, теж важко. Написати свою пісню з нуля — майже ні.

Важким предмет здається з іншої причини. Назви сипляться без зв’язку з грою. Зошит лежить закритий цілий тиждень. За цей час вухо все забуває. Що допомагає:

  1. щоденні короткі тренування — 10–15 хвилин щодня дають більше, ніж години раз на тиждень;
  2. мобільні застосунки — слух, ноти й відстані між звуками в ігровій формі на смартфоні;
  3. зв’язок з інструментом — кожне нове правило одразу зіграти й заспівати на фортепіано чи гітарі, не лишати його лише в зошиті.

Новачку не кидають увесь курс одразу. Спершу більше співають і плескають ритм, диктанти коротші. Якщо предмет вчить дитина, сядьте поруч і відплескайте знайому пісню. Вам для цього ноти не потрібні.

Пов’язані записи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *