Єдино правильний варіант — прізвище, з літерою і після префікса прі-. Написання призвіще є грубою орфографічною помилкою.
Як правильно пишеться: прізвище чи призвіще
Правильно писати: прізвище. Це найменування особи, набуте при народженні або одруженні, яке може передаватися нащадкам і вказувати на родовід.
Запам’ятайте просте правило: префікс прі- в українській мові вживається у словах прізвище, прізвисько і прірва, а також у похідних від них. Тому пишемо прізвище, а не призвіще. Станом на 2026 рік це правило Українського правопису залишається стабільним.
У документах правильний варіант має особливе значення: помилка в написанні слова може призвести до невідповідності між заявою, паспортом або іншими офіційними паперами. Якщо сумніваєтеся, перевірте написання за правилом про префікс прі-.
Правило вживання префікса прі- та слова-винятки
Префікси при-, пре- і прі- мають різне написання та значення. Пре- може виражати найвищий ступінь ознаки: премудрий, тобто дуже мудрий. При- часто вказує на наближення або приєднання: приїхати, приклеїти. Префікс прі- має давнє походження й закріплений лише за кількома словами та їхніми похідними.
- Прізвище — офіційне родове найменування людини.
- Прізвисько — неофіційне, вуличне або жартівливе ім’я.
- Прірва — глибоке урвище; похідні слова: прірвистий, упрірва.
Для запам’ятовування можна повторити три слова разом: прізвище — прізвисько — прірва. В інших випадках не слід механічно писати прі-: спочатку визначте, чи належить слово до цього короткого переліку або є похідним від нього.
Відмінювання слова «прізвище» в однині та множині
Прізвище — це іменник середнього роду, II відміни, м’якої групи. У ділових паперах форма слова залежить від відмінка та кількості осіб, про яких ідеться.
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | прізвище | прізвища |
| Родовий | прізвища | прізвищ |
| Давальний | прізвищу | прізвищам |
| Знахідний | прізвище | прізвища |
| Орудний | прізвищем | прізвищами |
| Місцевий | на/у прізвищі | на/у прізвищах |
| Кличний | прізвище | прізвища |
В орудному відмінку однини нормативна форма — прізвищем, із закінченням -ем. У родовому відмінку однини вживаємо прізвища, а в родовому відмінку множини — прізвищ. У звертанні форма не змінюється: пані Прізвище або шановне прізвище залежно від контексту.
Культура мовлення та типові помилки у слововживанні
Слово прізвище називає найменування конкретної особи. Слово фамілія в українській мові має значення роду або сім’ї та сприймається як застарілий латинізм. Вживання фамілія замість назви особи часто є калькою з російської мови, тому в документах і звичайному мовленні краще використовувати слово прізвище.
У реквізитах сучасних документів нормативним є порядок Власне ім’я ПРІЗВИЩЕ, наприклад: Олена КОВАЛЬЧУК. Якщо документ вимагає повних даних, додають також по батькові: Олена Петрівна КОВАЛЬЧУК. Великі літери в прізвищі допомагають відокремити його від власного імені та інших даних.
- Звернення за найменуванням: правильно — на прізвище; неправильно — по прізвищу, по фамілії.
- Спільне найменування людей: правильно — мати однакове прізвище; небажано — бути однофамільцями.
- Зміна найменування в шлюбі: правильно — має прізвище чоловіка або взяла прізвище чоловіка; неправильно — носить прізвище чоловіка.
У заявах та анкетах перевіряйте не тільки написання слова прізвище, а й порядок усіх особистих даних. Для офіційного тексту найзручніша форма — прізвище, ім’я, по батькові або власне ім’я, прізвище, по батькові, якщо саме такий порядок передбачено формою документа.
